Черный список Адвокатов и ЮристовАдвокаты Киева - Услуги Адвокатов
Комментарии на Юрпортале


От: garnaga.t
Дата: 14 декабря 2017 [16:39]
мені потрібно дату і час
На сайте: Богуславский районный суд Подробнее
От: garnaga.t
Дата: 14 декабря 2017 [16:39]
а коли буде розгляд справи про розлучення за позовом Гарнага
На сайте: Богуславский районный суд Подробнее
От: Владимир Сирота emal sirotalad
Дата: 14 декабря 2017 [15:11]
Я свидетель Сирота В.В.66лет. из Полтавщины. пенсионер - почти с двумя высшими образованиями; Внимательно смотрю судовой процесс над изменой В.Ф.Януковича. ...
На сайте: Оболонский Районный Суд Подробнее
От: Дима
Дата: 14 декабря 2017 [09:14]
23 у меня суд по дтп как узнатъ какой судъя и на сколъко времени
На сайте: Голосеевский Районный Суд Подробнее
От: Геннадий
Дата: 13 декабря 2017 [09:00]
Как узнать решение суда по дтп который состоялся 12.12.2017. в 9.00.утра
На сайте: Голосеевский Районный Суд Подробнее
От: Владимир Сирота emal
Дата: 12 декабря 2017 [22:18]
Свидетель по делу измены эксПрезидента Януковича Владимир Сирота, 66лет,- с почти двумя высшими образованиями,- с центра Украины, в Майданных событиях ...
На сайте: Святошинский Районный Суд Подробнее
От: yana-radok
Дата: 12 декабря 2017 [21:57]
добрий вечір. скільки коштує позовна заява на аліменти та заява на встановлення батьківства( батько дитини виманає тест ДНК)? і чи ...
На сайте: Белоцерковский горрайонный суд Подробнее
От: Аноним
Дата: 12 декабря 2017 [19:10]
Степаненко
На сайте: Подробнее
От: lora
Дата: 12 декабря 2017 [16:50]
Узнала, что на мое имущество наложено "обтяження". Дело №***7 от 22.04.2014. Могу ли я получить документы по этому делу? И ...
На сайте: Оболонский Районный Суд Подробнее
От: lora
Дата: 12 декабря 2017 [16:46]
Подскажите, пожалуйста, время и дни работы архива
На сайте: Оболонский Районный Суд Подробнее
Загрузить предыдущие сообщения...

Другие сайты Юрпортала:
Судопроизводство Юридическая техника Юридические консультации Подготовка юридической документации

База судебных решений



Справа № 2-148

2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2010р. Печерський районний суд м. Києва

в складі : головуючого – судді Рейнарт І.М.

при секретарі – Довгій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

– про усунення від права на спадкування обов'язкової частки спадщини, тлумачення заповіту та визнання права власності на спадкове майно –

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, треті особи Головне управління юстиції у м. Києві, Шоста київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6, ОСОБА_4

- про встановлення нікчемності заповіту та визнання заповіту частково недійсним -

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив та доповнив під час судового розгляду, та просить усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом обов'язкової частки майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, витлумачити заповіт ОСОБА_7, складений 5 листопада 2004р. на його користь, визнавши за ним право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0,06га, розташовану на території садового товариства "Травневе-1" Бориспільського району Київської обл.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що в 1997р. він познайомився з ОСОБА_7, а з 1999р. почав проживати з нею як чоловік і жінка однією сім'єю, однак у зареєстрованому шлюбі вона перебувала з ОСОБА_2, не зважаючи на те, що шлюбні відносини між ними були припинені ще у 1992р.

Позивач стверджує, що в 2002р. ОСОБА_7 почала серйозно хворіти і він самостійно, без сторонньої допомоги доглядав за нею, турбувався про її здоров'я, а відповідач не піклувався про спадкодавця, не цікавився станом її здоров'я, жодної участі у її догляді не приймав, хоча останній рік свого життя ОСОБА_7 була лежачою хворою, потребувала особливої уваги та догляду, однак претендує на обов'язкову частку у спадщині.

5 листопада 2004р. ОСОБА_7 склала заповіт, яким заповіла йому 1/3 частину належної їй частки у квартирі АДРЕСА_1 та належну їй у спільній сумісній власності частину земельної ділянки, площею 0,06га, розташованої на території садового товариства "Травневе-1" Бориспільського району Київської обл., однак заповіт потребує тлумачення, оскільки зазначена в ньому земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя, тому відповідно до заповіту він має право на визнання за ним права власності на всю земельну ділянку.

Позивач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні позов та його підстави підтримали.

Відповідач ОСОБА_2, який також представляє інтереси ОСОБА_4, та його представник у судовому засіданні позов та його підстави не визнали, посилаючись на

- 2 -

те, що законом не передбачена можливість позбавлення або усунення від права на спадкування обов'язкової частки у спадщині, так як діючий Цивільний кодекс України передбачає лише можливість зменшення судом розміру обов'язкової частки у спадщині спадкоємця за законом.

Представник відповідача вважає, що позивач не має права на пред'явлення вказаних позовних вимог, оскільки він не є особою, яка може пред'являти такий позов.

Також відповідач стверджує, що почав проживати окремо від ОСОБА_7 з 2000р., однак, продовжував надавати їй матеріальну допомогу, купував ліки та продукти, давав гроші, супроводжував її до лікарні, відвідував її у лікарні, а останні місяці її життя не здійснював догляд за спадкодавцем, так як у цьому не було потреби, бо цим займався позивач.

Відповідач зазначає, що у тлумаченні заповіту не має потреби, так як між спадкоємцями ОСОБА_7 немає спору щодо тлумачення заповіту.

При цьому відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, яку уточнив та доповнив під час судового розгляду справи, та просить встановити, що заповіт, складений 05 листопада 2004р. ОСОБА_7, є нікчемним, посилаючись на те, що спірний заповіт був складений з порушенням вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, так як він викладений не чітко, нотаріусом не з'ясовано обсяг майна, яке належало заповідачу, заповіт не був прочитаний вголос, в ньому не була зазначена причина, з якої заповіт посвідчувався поза місцем роботи нотаріуса, і нотаріусом був посвідчений заповіт особи, яка перебувала на обліку у психоневрологічному диспансері.

Крім того, ОСОБА_2 просить визнати заповіт недійсним в частині розпорядження земельною ділянкою, посилаючись на те, що вказане розпорядження висловлено не чітко і суперечить діючому на момент посвідчення заповіту законодавству.

Позивач ОСОБА_1 та його представник зустрічний позов не визнали, посилаючись на його безпідставність.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав, підтримавши позицію ОСОБА_2, проти задоволення позову ОСОБА_2 не заперечував, в подальшому представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про перенесення судового засідання до суду не направив, тому суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі представника ОСОБА_3

Приватний нотаріус КМНО ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечувала, позов ОСОБА_2 не визнала, зазначивши, що ним не надано жодного доказу на підтвердження своїх посилань.

Нотаріус зазначила, що заповіт ОСОБА_7 нею був посвідчений за місцем проживання заповідача, зважаючи на її похилий вік та погане самопочуття, про що зазначено в реєстрі реєстрації нотаріальних дій та у журналі обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза робочим місцем відповідно до вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Нотаріус ОСОБА_5 стверджує, що заповіт ОСОБА_7 складено відповідно до вимог діючого законодавства та зазначеної Інструкції, а вказані у зустрічній позовній заяві обставини не можуть бути підставою для визнання заповіту нікчемним та недійсним в частині.

Також Нотаріус ОСОБА_5 пояснила, що заповіт нею був складений зі слів заповідача, повністю відповідає її волі, а неточності викликані тим, що заповідач чітко не знала в якій частині їй належить земельна ділянка, так як не мала правовстановлюючого документу, однак її воля була висловлена чітко, а саме, що належна їй частина земельної ділянки повністю була заповідана ОСОБА_1

Представник Головного управління юстиції у м. Києві та представник Шостої київської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явилися, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином, перший заступник начальника управління направила до суду заяву, в якій просить розглянути справу за наявними дока-

- 3 -

зами та постановити рішення у відповідності до вимог діючого законодавства, завідувач нотаріальної контори направила до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника нотаріальної контори.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши надані докази, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 20 листопада 2004р. Відділом реєстрації смерті у м. Києві (с.с.42 т.1).

Відповідно до ст.ст. 1218 та 1220 ЦК України у зв'язку із смертю ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належне їй майно.

05 листопада 2004р. ОСОБА_7 був складений заповіт, яким вона заповіла ОСОБА_1, позивачу по справі, 1/3 частину її частки у спільній сумісній власності подружжя квартири № 67 в будинку № 10 по бул. Лесі Українки у м. Києві та належну їй частку у спільній власності подружжя земельної ділянки, розташованої на території садового товариства "Травневе-1" Бориспільського району Київської обл.

З копії спадкової справи до майна померлої ОСОБА_7, яка направлена суду Шостою київською державною нотаріальною конторою, заяви про прийняття спадщини подали: 3 лютого 2005р. ОСОБА_2, який перебував у зареєстрованому шлюбі з померлою, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 дочка померлої ОСОБА_4 та 16 травня 2005р. син померлої ОСОБА_6 ( с.с.38-40 т.1).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2007р. відмовлено у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту ОСОБА_7 недійсним, так як волевиявлення заповідача було вільним і відповідало її волі, у зв'язку з чим правові підстави для визнання заповіту недійсним відсутні. Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 січня 2009р. дане рішення залишено без змін. (с.с.7-10 т.1)

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Діюче законодавство передбачає, що цивільна дієздатність фізичної особи може бути обмежена тільки судом ( ч.1 ст. 36 ЦК України). Дана норма передбачає, що суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦК України цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Сторонами у судовому засіданні не було заявлено, що за життя ОСОБА_7 приймалося судове рішення про обмеження її цивільної дієздатності, а рішенням суду від 12 листопада 2007р. встановлено, що ОСОБА_7 при складанні спірного заповіту розуміла значення своїх дій, тому суд вважає, що у судовому засіданні доведено, що ОСОБА_7 мала законне право для складання заповіту.

Відповідно до норм, зазначених у ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, повинен бути особисто підписаний заповідачем та має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

З наданої суду копії спірного заповіту, оригінал якого міститься у спадковій справі, вбачається, що заповіт ОСОБА_7 складений у письмовій формі, підписаний особисто заповідачем, посвідчений нотаріусом і містить вказівку про місце та час його складання, тому відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України.

Посилання ОСОБА_2 та його представника, що спірний заповіт посвідчений з порушеннями вимог Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не може бути підставою для визнання заповіту нікчемним, так як це не передбачено діючим законодавством.

Крім того, суд вважає вказані посилання безпідставними, оскільки у спірному

- 4 -

заповіті зазначено місце його посвідчення, не зазначення причин вчинення цієї нотаріальної дії поза межами службового кабінету нотаріуса саме у заповіті, не є суттєвим порушенням форми заповіту, яке може стати підставою для встановлення його нікчемності. При цьому суду надано докази у підтвердження того, що нотаріусом у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій вказана причина посвідчення заповіту ОСОБА_7 на дому (с.с.217-221 т.1).

Також безпідставним є твердження про те, що у порушення вимог вищевказаної Інструкції нотаріусом був посвідчений заповіт особи, яка перебувала на обліку у психоневрологічному диспансері, та безпідставно заповіт був посвідчений при свідках.

Діюче законодавство не передбачає, що особи, які перебувають на обліку у психоневрологічному диспансері, позбавлені права на складання заповіту, а судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_7 у момент складання заповіту розуміла значення своїх дій та могла ними керувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. При цьому діюче законодавство не передбачає, що наявність свідків при укладенні заповіту, який підписаний особисто заповідачем, є будь-яким порушенням.

Посилання ОСОБА_2 та його представника на те, що воля заповідача у заповіті висловлена не чітко і він складений так, що викликає незрозумілості та суперечки, суд вважає безпідставним, оскільки у судовому засіданні з пояснень приватного нотаріуса ОСОБА_5, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 встановлено, що заповіт був складений зі слів заповідача і повністю відповідав її волі.

Діюче законодавство не передбачає права нотаріуса, який посвідчує заповіт, змінювати волю заповідача або викладати її не зі слів заповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні не було встановлено підстав, передбачених діючим законодавством, ні підставі яких заповіт визнається нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008р. роз'яснено, що при вирішенні спорів у зв'язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК. Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.

У книзі шостій ЦК України, а саме у ст.ст. 1247 та 1248 визначені загальні вимоги до форми заповіту, а у ст. 1257 визначені підстави, з яких заповіт може бути визнаний недійсним.

У п. 18 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що заповіт може бути визнано недійсним, тільки якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Враховуючи викладені норми діючого законодавства та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, суд вважає, що твердження ОСОБА_2 та його представника про те, що спірний заповіт необхідно визнати недійсним в частині розпорядження земельною ділянкою, так як це розпорядження не відповідає вимогам діючого законодавства та не є чітким, не ґрунтується на вимогах закону і є безпідставним.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

У судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що між спадкоємцями ОСОБА_7 виник спір стосовно змісту її розпорядження земельною ділянкою, яка належала їй на праві приватної власності, що спростовує твердження ОСОБА_2 та його представника, що між спадкоємцями ОСОБА_7 не існує такого спору.

Згідно ч.2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постано -

- 5 -

вити рішення про тлумачення змісту правочину.

Враховуючи викладене та текст розпорядження земельною ділянкою, який відображений у заповіті ОСОБА_7, суд вважає, що він потребує тлумачення.

З наданих суду документів встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 21 квітня 1998р. ОСОБА_7 належить земельна ділянка, площею 0,06га, розташована у садовому товаристві "Травневе-1" Бориспільського району Київської обл. (с.с.12 т.1)

У судовому засіданні сторони не заперечували, що спадкодавець отримала дану земельну ділянку у порядку її приватизації, тому вона не є спільною сумісною власністю подружжя.

Посилання ОСОБА_2 та його представника на те, що дана земельна ділянка є спільною власністю ОСОБА_2 та його дружини, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, а сумісне користування земельною ділянкою не є підставою для виникнення права сумісної власності на неї.

Частиною 3 ст. 213 ЦК України передбачено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Частиною 4 даної норми передбачено, якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

У заповіті ОСОБА_7 зазначено, що вона робить таке розпорядження: "належну мені частку ( у спільній сумісній власності подружжя) земельної ділянки, розташованої на території Садового товариства "Травневе-1" Бориспільського району Київської обл. я заповідаю ОСОБА_1" (с.с.11 т.1).

З наданих суду документів вбачається, що зазначена земельна ділянка не є сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 і повністю належить заповідачу.

Нотаріус ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що заповідач не знала чи належить земельна ділянка їй повністю чи вона є спільною сумісною власністю подружжя, так як не була юридично обізнаною, а правовстановлюючого документу надано при посвідченні заповіту не було, однак воля заповідача була такою, що ту частину земельної ділянки, яка належить їй, вона бажає передати ОСОБА_1

Дані обставини також підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11

Таким чином, суд вважає встановленим у судовому засіданні, що воля заповідача була такою, щоб земельна ділянка, яка належить їй, була передана ОСОБА_1

Відповідно до матеріалів спадкової справи на момент смерті ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (с.с.44 зворот т.1)

Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України непрацездатний вдівець спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини ОСОБА_7, вважає себе належним спадкоємцем, а відповідно до свого віку має право на обов'язкову частку у спадщині дружини.

Частиною 5 ст. 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008р. роз'яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У судовому засіданні з акту судової психолого-психіатричної експертизи від 18 січ-

- 6 -

ня 2007р. встановлено, що з 2003р. ОСОБА_7 страждала на мієломну хворобу, яка протікала з враженням хребта, черепу, кісток тазу, на хронічну недостатність мозкового кровообігу 2 ступеня (с.с.173-186 т. 1, справа № 2-39-1/07).

У зазначеному акті відображені записи лікарів, які спостерігали ОСОБА_7 протягом тривалого часу, зокрема, є запис про те, що перебуваючи на лікуванні у лікарні з 14 лютого по 25 березня 2003р. стан ОСОБА_7 середньої тяжкості (стор. 9 акту), 3 квітня 2003р. вона скаржилася лікарям, що з дома майже не виходить, так як їй важко ходити (стор. 10 акту), що з 2 березня 2004р. її стан ближче до тяжкого (стор. 11 та 12 акту).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_9 пояснили, що за два роки до смерті ОСОБА_7 з дому не виходила, так як не могла ходити і її доглядав ОСОБА_1 Свідки підтвердили, що ОСОБА_2 не жив разом із дружиною тривалий час, не здійснював за нею догляд, коли вона захворіла і потребувала такого догляду, а обмежувався передачею грошей для сплати за комунальні послуги за частину квартири, співвласником якої він є.

Свідок ОСОБА_14, лікар-терапевт, яка тривалий час лікувала спадкодавця, пояснила у судовому засіданні, що за два роки до смерті ОСОБА_7 потребувала стороннього догляду за станом свого здоров'я, з 2003р. вона вже у поліклініку не могла приходити, тому вона оглядала її вдома, а за нею доглядав тільки ОСОБА_1, приходив у поліклініку за рецептами, робив виклики та інше.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні було доведено, що з 2003р. ОСОБА_7 потребувала стороннього догляду, так як за станом свого здоров'я не могла виходити з квартири, а поступово її стан здоров'я погіршувався і став таким, що вона не могла себе обслуговувати самостійно, а з березня 2004р. її стан був тяжким, тому вона не могла самостійно забезпечити умови свого життя, і необхідний догляд, піклування та турботу про спадкодавця здійснював ОСОБА_1

З наданих суду документів встановлено, що ОСОБА_2, хоча і перебував зі спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі, тривалий час з нею не проживав, ніякої допомоги не надавав, не опікувався нею.

Відповідно до норм Сімейного Кодексу України (ст.ст. 55, 75 та інші) дружина та чоловік повинні підтримувати один одного і не тільки матеріально. Однак ОСОБА_2 своїх обов'язків, як чоловік ОСОБА_7 не виконував.

Відповідно до рішення суду від 12 листопада 2007р., з 1999р. з ОСОБА_7 проживав ОСОБА_1, який піклувався про неї, влаштовував її на лікування, підтримував стосунки, як чоловік з дружиною. ОСОБА_2 весь цей час проживав окремо та не цікавився життям дружини.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, та обставина, що ОСОБА_2 з 1999р. не проживав разом із ОСОБА_7, не турбувався про неї, доказуванню у даному процесі не підлягає.

У судовому засіданні ОСОБА_2 визнав, що знав про хворобу ОСОБА_7 і бачив, що вона потребує допомоги та стороннього догляду, однак його влаштовувало, що вказаний догляд здійснював ОСОБА_1

Враховуючи викладене, поведінку ОСОБА_2, розуміння ним його обов'язку щодо надання допомоги своїй дружині та маючи намір на спадкування її майна, як чоловік, суд вважає, що він свідомо не виконував встановленого законом обов'язку по догляду за дружиною та спадкодавцем, тобто ухилявся від надання такої допомоги та догляду.

Посилання відповідача та його представника на те, що відповідач не мав можливості здійснювати догляд за спадкодавцем, так як сам хворів, а крім того, спадкодавець не потребувала його догляду, так як її доглядав ОСОБА_1, суд вважає безпідставним, оскільки з наданих суду документів вбачається, що відповідач перебував на стаціонарному лікуванні тільки з 4 лютого по 24 лютого 2004р. ( с.с.211 т.1), що не є значним періодом, і у судовому засіданні не доведено, що за своїм станом здоров'я відпо -

- 7 -

відач не міг здійснювати догляд за спадкодавцем. Крім того, суд вважає, що відповідач, як спадкоємець, який претендує на спадщину, та чоловік ОСОБА_7 повинен був допомагати ОСОБА_1 здійснювати догляд за тяжко хворою дружиною або іншим шляхом приймати участь у цьому догляді.

Посилання відповідача та його представника на те, що ОСОБА_7 тільки два місяці перед смертю була лежачою хворою, а у травні 2004р. ще їздила на дачу та нормально себе почувала, спростовується викладеними у акті судової психолого-психіатричної експертизи даних про стан її здоров'я та протікання хвороби протягом двох років. При цьому суду не надано доказів у підтвердження того, що у травні 2004р. ОСОБА_7 самостійно їздила на дачу, враховуючи покази свідків про те, що з 2002р. вона з квартири не виходила.

Крім того, суд вважає, що стороннього догляду потребує не тільки особа, яка є лежачою хворою, а також особа, яка за станом свого здоров'я тривалий час не виходить з квартири, з трудом пересувається по квартирі, тому потребує допомоги для забезпечення умов свого життя.

Твердження відповідача про те, що він надавав дружині грошові кошти, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, так як належних та достатніх доказів цим обставинам суду надано не було.

При цьому у судовому засіданні встановлено, що відповідачем дружині надавалися тільки грошові кошти для сплати комунальних послуг та інших витрат за його частину у квартирі АДРЕСА_1, де він є співвласником.

Вказані обставини у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_9, яким вказані обставини стали відомі зі слів ОСОБА_7

Крім того, свідок ОСОБА_16, який був допитаний судом за клопотанням відповідача, підтвердив, що передавав на прохання відповідача ОСОБА_7 гроші для сплати комунальних платежів.

Оцінюючи пояснення свідка ОСОБА_17, суд не вважає їх належними доказами, так як у судовому засіданні встановлено, що саме у квартирі даного свідка проживає відповідач після того, як пішов від дружини, а всі відомості їй відомі зі слів відповідача.

Твердження представника відповідача про те, що діюче законодавство не передбачає можливості позбавити або усунути спадкоємця від права на спадкування обов'язкової частки, не ґрунтується на діючому законодавстві.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України спадкування відбувається за заповітом та за законом, у тому числі право на спадкування обов'язкової частки визначено законом, а саме ст. 1241 ЦК України.

Частиною 5 ст. 1224 ЦК України передбачені випадки, коли за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом.

У п. 19 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що позбавлення особи права на обов'язкову частку судом ЦК не передбачає, хоча особа, яка має право на обов'язкову частину, може бути усунена від права на спадкування відповідно до ст. 1224 ЦК.

Таким чином, суд вважає, що діюче законодавство передбачає можливість усунути від права на спадкування особу, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, у даному випадку ОСОБА_2

Твердження представника відповідача про те, що позивач не має право на пред'явлення таких позовних вимог, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України обов'язкова частка спадкується незалежно від змісту заповіту. Відповідач подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини ОСОБА_7 і відповідно до свого віку та перебування у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем має право претендувати на обов'язкову частку у спадщині останньої, що зачіпає інтереси позивача, як спадкоємця за заповітом.

У п. 6 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встанов-люється судом за заявою заінтересованої особи ( інших спадкоємців або територіальної громади). Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'яв-

- 8 -

лена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки.

Крім того, ч. 1 ст. 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, а також те, що обов'язкова частка у спадщині, на яку претендує відповідач, зменшує частку спадщини, яку позивач отримує по заповіту ОСОБА_7, суд вважає, що позивач має законні підстави для пред'явлення позову про усунення відповідача від спадкування обов'язкової частки у спадщині для захисту власних інтересів.

При цьому судом не вирішується питання про усунення відповідача від права на спадкування за законом тієї частки спадщини ОСОБА_7, яка не була охоплена заповітом, так як позивач не є спадкоємцем за законом першої черги і не має право пред'являти таких вимог, а інші спадкоємці за законом першої черги цієї вимоги не заявляли.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24 червня 1993р. ОСОБА_7 належить на праві власності 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 (с.с.57 т.1).

Згідно заповіту ОСОБА_7 від 5 листопада 2004р. 1/3 частину від її частки у вищезазначеній квартирі вона заповіла ОСОБА_1 ( с.с.11 т.1).

Враховуючи, що ОСОБА_1 спадщину ОСОБА_7 прийняв у визначений законом строк та спосіб, що відсутні законні підстави для визнання заповіту нікчемним та визнання його недійсним, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за ним права власності на 1/6 частину спірної квартири та на зазначену вище земельну ділянку, яка належала ОСОБА_7 на праві власності, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 1700грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 250грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213, 1218, 1220, 1223, 1224, 1234, 1241, 1247, 1248, 1253, 1256, 1268, 1269, ст.ст. 60, 88, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом, а саме обов'язкової частки, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7.

Витлумачити заповіт ОСОБА_7, складений 5 листопада 2004р., визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0,06га, яка розташована на території садового товариства "Травневе-1" Бориспільського району Київської обл.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1950грн.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про встановлення нікчемності заповіту

та визнання заповіту частково недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом десяти днів з дня його проголошення не було подано заяву про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

СУДДЯ